Мирослав Маринович: До людей книги

Сьогодні слово стрімко втрачає своє «золоте покриття»: за декларованими словами щораз частіше стоїть порожнеча. А що гірше, слово щораз частіше стає «плоттю Сатани», носієм агресії, бруду, зневаги людської гідності.

Вчора закрився двадцять перший вже Форум видавців. На згадку про нього пропонуємо вашій увазі виступ Мирослава Мариновича, яким цей форум відкривався.

У релігієзнавчому світі існує таке поняття як «релігії Книги», тобто релігії, в основі віровчення яких лежать священні Книги. Беручи це поняття за взірець, мені хочеться назвати вас, тут зібраних, «людьми Книги», оскільки уявити собі ваше світовідчуття без книги неможливо.

Вона є вашим хлібом і вашим дозвіллям. Це ваша душевна розкіш і ваш головний біль.

Сьогодні ми відкриваємо свято Книги, і я вас сердечно з ним і вітаю!

Нинішній час особливо засвідчує, що книги також мають свою карму. І вона залежить від того, яким змістом сповнені слова, що її населяють. У Хартії Міжнародного ПЕН-клубу йдеться про завдання його членів «протистояти таким порокам вільної преси, як брехливі публікації, свідома неправда та спотворення фактів з політичною чи особистою корисливою метою».

Феномен зловживання словом існував завжди, скільки існує людська цивілізація – недобрі люди завжди ранили словом серця інших. Але тільки нинішній час перевів цей феномен у принцип, коли слово (а відтак і конгломерати слів – статті, книги, мова) можуть свідомо убивати.

Сьогодні існує ціла індустрія облуди. Вона може виступати в ролі «чорного піару», покликаного свідомо знищувати політичного опонента. Але також може виступати в ролі, скажімо, телевізійного тероризму Russia Today, який покликаний свідомо знищувати цілі народи. В цій індустрії знято природне людське моральне табу на брехню, яку відтак возносять у головний принцип перемоги.

Однак табу – це не кумедна страшилка для тубільців. Головна функція табу – вибудувати барʼєр перед розповсюдженням у суспільстві духовних пошестей. Порушення табу неминуче звільнює джина з пляшки. Зовні від порушення табу начебто нічого не міняється: так само ходять трамваї, в кавʼярнях так само запарюють каву.

Але це разюче нагадує постчорнобильську ілюзію: «Нічого ж після вибуху не змінилося – чому я маю виїжджати зі свого краю?». Так не помічають те, що перебуває в інфрачервоній чи ультрафіолетовій частині спектру. Так не помічають духовну радіацію, яка шкідлива не менше, ніж радіація променева.

Ось чому ще в політичному таборі на Уралі на початку 80-х років мені захотілося переписати початок Євангелія від Йоана, увиразнюючи ґенезу зла:

Page 1 of 2 | Next page

comments powered by HyperComments