Назарій Заноз: Втрата місткости

Міста мають не лише властивість з’являтися, але й зникати. Часом майже безслідно, часом, залишаючи по собі якісь артефакти, що дають нам змогу більш-менш точно знати – десь тут воно було, ось там, під травою, ще можна відшукати залишки старого бруку, знайти фундаменти кам’яниць та церков, натрапити на пивниці фортеці. Ще недавно тут ступали стопи міщан, котрі прямували на ринок, мощеною дорогою котилися вози та пхали бочки, в повітрі витав дух ґендлю, а поза стінами дитинцю чигала чергова небезпека. 

zanoz

І якось всього цього не стало. Необов’язково, що це відбулося якось миттєво, момент сей міг бути розтягнутим в часі на кілька років, а то й десятиліть: колись потужне укріплене місто поступово втрачало свою вагу, торгові маршрути зміщувалися в іншому напрямі, до нових центрів краю, а стежки до старих потрохи заростали, залишаючись цікавими лиш для набігів ворогів чи маргіналів, злочинців та авантюристів, котрі шукали місцину, де можна тихо пересидіти до кращих часів. Після чергового взяття фортеці, енного за рахунком спалення будівель, полоненні міщан влада краю вирішувала більше не відновлювати сей град.

І так той бург й не відроджувався, поступово занепадав, перетворюючись на дрібне село, а потім й поготів зникав – спочатку з мап, а потім й з лиця землі, майже не лишаючи по собі сліду. Природа дуже охоче ставала за союзника в таких кампаніях, ретельно переховуючи усі сліди цивілізації. І ось ця втрата себе, цей момент, коли місто перестає бути містом – є дуже важливим й цікавим, не менш, а може й навіть більш цікавим, ніж процес народження міста, ніж постання його, ніж подальша урбанізація простору. Цей зворотній процес втечі в себе, повернення до коренів – з міста в село. Чи це начисте зникнення од пожежі чи втечі міщан, чи їх примусового виселення або й винищення.

Ще донедавна здавалося, що цей процес зупинився десь в Середньовіччі, коли міста зникали десятками, сотнями чи навіть тисячами в рік, і від багатьох не залишилося навіть анінайменшого сліду.

В XX столітті на наших теренах таке траплялося кілька разів. Окрім двох Світових війн, до цього долучилися й інші процеси: затоплення населених пунктів під час побудови водосховищ на Дніпрі та Дністрі. Цілі села й міста опинилися під водою, поховані заживо, правда, без люду.

Page 1 of 4 | Next page

comments powered by HyperComments